Володимир Прилипко (1947-2004), український поет і археолог. Один з яскравих представників українського поетичного андер-граунду 1960-70-их років.
Народився у с. Краскіно Хасанського району Приморського краю колишнього СРСР (на території теперішньої Росії) у родині військового капітана, який служив на Далекому Сході. З раннього дитинства до 1965 р. жив у с.Ялтушкові Барського району на Вінниччині, а з 1965 р. — у м. Вінниці.
Три роки навчався у Вінницькому педагогічному інституті. Далі працював робітником, консультантом Товариства охорони пам'яток історії та культури. Науковий працівник Вінницького обласного краєзнавчого музею (з 1971 року), згодом — Вінницької обласної археологічної науково-дослідницької інспекції. Причетний до важливих в історії археології відкриттів, а саме – поховання сарматського царя І ст. н.е. (1984, с. Пороги Ямпільського району), знаходження скарбів у курганах епохи бронзи (1986, с. Гордіївка Тростянецького району).
Помер у Вінниці 21 серпня 2004 р. і похований на сільському цвинтарі у Ялтушкові.
Талант поета виявився в експресивних ліричних мініатюрах, укладених у збірки поезій: «Лядова» (1995), : «Зелене сонце» (2002), «Старий сад» (1999, Вінниця, 2006 – Київ).
Член Національної спілки письменників України. Лауреат Всеукраїнської літературної премії імені М.Коцюбинського.
Володимир Прилипко. Сторінки книги поезій «Старий сад». Передмова Михайла Каменюка. Читає Михайло Каменюк.
Коментарі
Дописати коментар