Поетичний вечір Ірини Берези

Автор: дата:
  21 травня у бібліотеці-філії13 Дворницька Анастасія та Леонід Борозєнцев провели творческий краєзнавчий вечір вінницької поетеси Ірини Березі під назвою "Життя після життя". Сама назва заходу – символічна. Ірина Станіславівна вже багато років проживає та працює на теренах Вінниччини, а виключно на українській мові почала писати з початку повномасшабного у вторгнення. Її поезії проникливі, болючі, справжні. Це поезії людини, яка покинула рідне місто, звичну рутину життя, втратила знайомих та улюблену роботу, але попри все продовжила творити. Не можна залишити з байдужим до манери прочитання, темпу голосу, подачі літературного доробку. Більшість віршів про пережиті переживання, щирі емоції, війну… Невелика їхня частина — інтимної лірики, адже за її словами «щастя любити тишу». Тим не менш, кілька віршів було писв'ячено її чоловікові, відомому фотохудожнику Vadim Vadkoz Kozlovsky. Вадим Андрійович представивши добірку своїх власних світлин у фоторяді, виведеного на проекто
0

Мій рідний край – земля моєї долі. Тіна Гальянова

Автор: дата:


Тіна Гальянова – знана вінницька письменниця, авторка поетичних збірок «Фортеця мрій», «П’ятий вимір», «Операція дактилем», «Лівою рукою», «Побічний ефект»; повісті у новелах «Химеросховище»; романів «Ходіння Туди і Назад», «Ходжа». Пише й коротку прозу. За оповіданням «Наречена» знято однойменний короткометражний фільм. Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України.

Лауреатка літературних премій «Кришталева вишня», міжнародної україно-німецької ім. О. Гончара, дипломантка Міжнародного літературного конкурсу романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація слова», інтернет-порталу «Інфолайф», лауреатка фестивалю «Підкова Пегаса», конкурсу «Малахітовий носоріг».

В межах проєкту «Мій рідний край – земля моєї долі» талановита поетеса презентує емоційну авторську поезію «Найбільша любов».

НАЙБІЛЬША ЛЮБОВ

Пожовклим листям душу притрусило.
Писати й плакати – то осені привіт.
А для любові також треба сили.
Та люди – злі, а погляди – криві.

А для любові іскорки лиш досить.
І хтось таки у серці та й засів.
Та я іду по склу немов би боса –
Не бачу губ, не чую голосів.

Болить любов, яка не зав’язалася.
З середини випалює мене.
Усі судини, м’язи, нерви й залози.
Усе духовне і усе земне.

Та все пройде, коли вже відосінниться,
Коли думки остудить перший сніг.
Моя любов найбільша – біла Вінниця
Одним одна залишиться з усіх.

Коментарі

Дописати коментар