Поетичний вечір Ірини Берези

Автор: дата:
  21 травня у бібліотеці-філії13 Дворницька Анастасія та Леонід Борозєнцев провели творческий краєзнавчий вечір вінницької поетеси Ірини Березі під назвою "Життя після життя". Сама назва заходу – символічна. Ірина Станіславівна вже багато років проживає та працює на теренах Вінниччини, а виключно на українській мові почала писати з початку повномасшабного у вторгнення. Її поезії проникливі, болючі, справжні. Це поезії людини, яка покинула рідне місто, звичну рутину життя, втратила знайомих та улюблену роботу, але попри все продовжила творити. Не можна залишити з байдужим до манери прочитання, темпу голосу, подачі літературного доробку. Більшість віршів про пережиті переживання, щирі емоції, війну… Невелика їхня частина — інтимної лірики, адже за її словами «щастя любити тишу». Тим не менш, кілька віршів було писв'ячено її чоловікові, відомому фотохудожнику Vadim Vadkoz Kozlovsky. Вадим Андрійович представивши добірку своїх власних світлин у фоторяді, виведеного на проекто
0

Мій рідний край – земля моєї долі. Майя Руда

Автор: дата:



Руда Майя Григорівна народилась в с.Дзигівка на Вінниччині 5 травня 1968 року. В 1994 році закінчила Інститут журналістики Київського Національного університету ім.Т.Шевченка.
З 1987 по 2021 рік працювала в редакції районної газети «Ямпільські вісті» завідуючою відділом. 
 
Видала книги: поезії - «На струнах вічності» (2004), «Жасминовий сніг» (2021); прози - «Посланий із безсмертя» (2014).
Поезії друкувались в альманасі «Русалка Дністровая», багатьох колективних збірках та альманах. Багаторазовий  переможиця та дипломантка  Всеукраїнських та Міжнародних літературних конкурсів.

Проживає з сім’єю в місті Вінниця.

ДЕ ТЕЧЕ РІКА САМОГО БОГА
  
Я прийшла за радістю до літа,
В край, де жито сипле  промінці,
В надвечір’ї -коників  сюїта,
І  русалки бавляться  в ріці. 

Де з любистком обвінчалась м’ята,
І тремтить блаженство неземне,
Де вдяглась у біле рідна хата 
І з доріг виглядає мене.
 
Там, де берег лозами сповитий,
У п’янкім шаленстві чебрецю,
Де живі так спрагло хочуть  жити,
Хоч лоскочуть сльози  по лицю. 

Там, де подих скошеного сіна,
Вітром пестить маки  в пшеницях,
…Це ж моя Небесна Україна,
Пригорнулась серцем до Творця.

Розчинюсь у пахощах лілеї,
Як цнотлива вранішня роса,
Розіллю нектар душі своєї 
В пелюстки, де ніжиться краса.
 
За красу  віддам усе, що маю,
Хай  солодить  душу як бальзам,
Тільки край, що здавна зветься раєм,
У ворожі руки не віддам.

У трояндах Вінниця ласкава,
Срібний  Буг у зоряній росі,
І дзвенить   палке: «Героям  Слава!»
У  людськім оркестрі голосів.

Вже  не зранить Вінницю тривога, 
Пагінці  розквітнуть молоді, 
Де тече ріка самого Бога,
Там немає прихистку біді.

Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ,  ЗОРЯНА ВІННИЦЯ!
 
Я люблю тебе росяна Вінниця, 
Зацілований Господом край, 
Вірю, все у житті моїм зміниться, 
Тільки в смуток мене не впускай!

 Розіллєшся над Бугом туманами,
Обійнявши і поле, і луг, 
І так райдужно бризнеш фонтанами,
Барви щастя розсієш навкруг. 

Ти дихнеш мені в душу трояндами,
Що рясніють обабіч доріг, 
Заворожиш святими талантами, 
Які край в своїх людях зберіг.

Миготить місто світлом і міниться 
В нескінченних потоках авто, 
Я люблю тебе, зоряна Вінниця.
Але так, як не любить ніхто!

Коментарі

Дописати коментар