"Найзагадковіша письменниця України".

19 грудня 2024 виповнилось 65 років від дня народження Марії Матіос.

 З цієї нагоди у бібліотеці проведено літературну скриньку " Найзагадковіша письменниця України".
Марія Василівна Матіос ( 19 грудня 1959, 65 років, Розтоки , Путильський район, Чернівецька область) – українська письменниця та політична діячка, (поет, прозаїк, публіцист) , полюбляє психологічну прозу Цвейга. Комунікабельна, щира, вміє слухати. Яскрава у поведінці, в мові, з характером. Марія Матіос називає себе твердою та непоступливою, якщо йдеться про життєві цінності. А своє слово – гострим лезом. Батьки Василь Матіос, Павліна Матіос.

Марія Матіос – насамперед лірик, про що б вона не писала. У звичайних, буденних речах поетеса знаходить високу поезію, коли, наприклад, підмічає, як "грибочок під очима скрикнув", і говорить, що "жаль у кошик той талант нести". Вона безмежно закохана в свій рідний край і виголошує таке своє почування:

Гори світяться – як великодня писанка,

Хоч кричи букам і смерекам "гірко!"

"Щоденник страченої" - книжка, яка потребує осмислення й аналізу. Авторка означила свій твір як психологічну розвідку, адже головна увага її зосереджена на дослідженні внутрішньої драми закоханої людини. На 90 відсотків книга написана у формі жіночого щоденника. Цей щоденник обрамлений самостійним сюжетом.

Над книгою Марія Матіос працювала майже два роки. Уже сама назва налаштовує читача на сприйняття глибоко інтимної, суб’єктивної сповіді жінки. І не просто жінки, а тієї, яку "стратили", тобто людини, яка перебувала на межі життя і смерті. Героїня Матіос, звичайно, непересічна жінка, але схильна до самокопання, виправдовування, самозаглиблення. У творі періодично зринають роздуми гендерного характеру: про стосунки між чоловіком і жінкою, їхню схожість і відмінність, призначення і характер.

У романі Марії Матіос головними дійовими особами виступають паралельно з людьми образи болю, голосу, німоти, мови, волі, вічності, долі. А сам роман – це філософія духу і моралі, буття і страждання, болю і любові, долі народу і долі людини.
Найвідоміший і найпопулярніший роман Марії Матіос "Солодка Даруся" справедливо назвали "трагедією, адекватною історії ХХ сторіччя", а саму Дарусю – "образом майже біблійним". У цій драмі «на три життя» немає нічого однозначного: ні персонажів, ні обставин, ні розв’язки. У романі немає епохальних людей чи подій, позитивних чи негативних героїв, але, як стверджують критики, «коли читаєш цю книгу, болить серце». Людське життя – мить. Ця думка не нова та завжди актуальна. Отож, застерігає авторка, живи і пам’ятай про це, бо "ніколи не рано думати про завтра".

Марія Матіос: про саму себе

"У творчості я послуговуюся власною аксіомою, що література – це… осмислення буття в різних її проявах…"