«Не хочу тієї слави»: 175 років із дня народження письменника і драматурга Панаса Мирного.

До дня народження автора ми оформили ось таку виставку-вітрину, підібрали цікаві факти, які, ймовірно, ви ще не читали/не знали. Бо ж українська класична література — це також цікаво! Готові?

1. Вечори в дитинстві.

    Вечорами у будинку звучали українські народні пісні. Господарі запрошували лірників та кобзарів, які грали для родини. Вечори у цій родині були можливістю ознайомитися з культурою, мистецтвом, літературою. Ці зустрічі в подальшому зіграли важливу роль у формуванні його світогляду та літературних здібностей.

2. Як проходили вечори у чиновника Рудченка.

    Панас Мирний – людина, якій вдалось стати шанованим класиком української літератури та зробити блискучу чиновницьку кар’єру. Попри старанність й успішне просування кар’єрними сходами, ніколи не любив свою роботу. Замість світських розваг Панас Мирний обирав перо. З вечора до самого ранку сидів за письмовим столом, а потім збирався на роботу.

3. Шанований чиновник і літератор-бунтар.

    Жандарми безуспішно розшукували революціонера Мирного, не здогадуючись, що він працює у них під носом. Таємничий псевдонім “Мирний” став секретним іменем, аби ніхто не знав, хто насправді криється під ним. Панас Якович був доволі таємничою особою і до останніх років приховував від журналістів та публіки своє справжнє життя й імʼя.

4. Полтавські літературні вечори.

    Український салон у маєтку Милорадовичів став місцем народження гуртка “Полтавська громада”. Тут гостювали Старицькі, композитор Микола Лисенко, Іван Карпенко-Карий, Михайло Коцюбинський, Михайло Драгоманов, Леся Українка, Марко Вовчок і звісно, Панас Мирний.

На вечірніх журфіксах – прийомах гостей у визначені дні – у Милорадович декламували вірші, співали, грали, читали вголос, дискутували.

                    5. Особливий літвечір.

    Попри успішну кар’єру як чиновника і літератора, Панас Мирний не мав щастя в особистому житті. Одна дівчина не розуміла творчості письменника. Інша зрадила йому із солдатом-росіянином.

Майбутню дружину Олександру письменник зустрів у 40 років на одному з літературних вечорів.

6. Як письменник вчив дітей конспірації.

    Садок Панаса Мирного облюбували вихованці полтавського гімназійного гуртка. Гуртківці читали тут заборонену літературу, зокрема, переписані від руки твори. Серед гуртківців були й діти Панаса Яковича.

Часто хлопці та дівчата збиралися в садку, бо тут зручно було ховатися та розбігатися вусібіч, якщо раптом з’являться жандарми.

7. «Розкрутив» багатіїв на будівництво дороги.

Панас Якович дуже любив театр і ходив на вистави за будь-якої нагоди й погоди. Та під час дощів, особливо навесні чи восени, ґрунтові дороги розкисали, через що письменник не міг добратися до театру в Полтаві.

“Далеко живу, аж на далеких Кобищанах купив собі маєток. Як погода добра, то й у нас рай земний, а зато як задощить, то така твань, що й по-видному ледве пройдеш. А вночі годі думати. Ось через те я мало буваю в театрі”, – писав Панас Мирний у листі до Михайла Коцюбинського.

8. Не любив мундир та світські вечори.

Панас Якович був досить скромною і тихою людиною. Вікторія Пащенко описує, що одягався в простий чорний костюм, білу сорочку, капелюх, а влітку носив солом’яний бриль.

Оскільки через свою державну службу мав часто бувати на різних прийомах, то змушений був одягатися в парадний мундир та чіпляти на нього ордени, що страшенно не подобалося письменнику.

Через це Мирний одягав поверх мундира чорний плащ, сідав у фаетон [ред. – чотириколісний екіпаж із відкидним верхом] та піднімав верх, щоб його ніхто не бачив у такому вигляді.

9. Вчив українську мову з “Кобзаря” та народної творчості.

Панас Мирний захоплювався українською мовою та літературою з раннього дитинства і знав “Кобзаря” напам’ять. За ним та за книжкою “Українські приказки, прислів’я і таке інше” Панас Мирний самотужки вивчив українську мову. У дорослому віці саме мовознавчим проблемам присвячував свої статті.

10. Ключик до розуміння творів письменника.

Панас Мирний написав понад тисячу творів, серед яких драми, прозові твори та понад 700 власних та перекладних поезій.

Та здебільшого ми асоціюємо Панаса Мирного як автора першого в українській літературі соціально-психологічного роману “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

За словами Вікторії Пащенко, щоб розуміти творчість Мирного, треба знати один секрет – Панас Якович писав тільки про те, що було насправді й свідком чого він був сам або ж про реальні події, про які він дізнався.

Наприклад, героїня роману “Повія” – це реальна дівчина, з якою Панас Мирний познайомився в її 16 років. Він слідкував за її життям, спілкувався з нею та описував усе у творі.

P. S. Приємно, що молода читачка сьогодні взяла з полиці один примірник для домашнього читання! Бібліотека — це книги, не забуваймо про них!