Якби тварини вміли говорити

 Якщо ви зазирнете у скарбничку бібліотечних заходів, то неодмінно знайдете багато цікавого. Розмаїття культурного життя бібліотечної родини вражає своєю цікавістю, багатством та креативністю. До Всесвітнього дня домашніх тварин, у бібліотеці проведено живу виставку «Якби тварини вміли говорити.» Виставка домашніх тварин мала своє неповторне емоційне забарвлення. Отож впродовж місяця, читачі відвідували бібліотеку разом із своїми домашніми улюбленцями. І не дарма, адже зустріч з нашими меншими друзями завжди додає позитиву та радості. Господарі мали чудову нагоду похизуватися своїми чотирилапими друзями та розповісти про них багато цікавих історій. Користувачі із великим задоволенням розповідали про своїх улюбленців, про їхні звички.                    Жива виставка справила незабутнє враження на присутніх, адже кожен із відповідальністю поставився до представлення своїх улюбленців і підготував цікаву розповідь про їхнє життя.Щиро дякуємо усім присутнім на живі виставці, за «море» пози

Вінницька звукова книга. Таїсія ЕЛЛЕНБЕРГЕР. «ЧАС СОНЦЯ» . З циклу «Література без кордонів» (Німеччина)

ЕСЕЇ  ОДНІЄЇ ЖІНКИ ТА ЧИМАЛО ІНШОГО

  Таїсія Елленбергер – нове перспективне ім’я в нашій літературі. Її книга «Час сонця», яка оце приходить до читача, якраз і є переконливим свідченням творчого зростання письменниці. Окрім усього, наша авторка вигідно презентує також нову на наших літературних обріях творчу і беручку команду – Спілку слов’янських письменників України, яка має претензії на міжнародне поширення. Таїсія відтак входить до Німецького бюро цієї Спілки і робить чимало корисних справ у Німеччині, де вона віднедавна проживає, для земляків-українців, нашого слова, нашого авторитету.

  Таїсія народилася в с.Юхимівка колишнього Шаргородського, а тепер Жмеринського району на Вінниччині в родині вчителів. В її тодішньому, українському, житті поставало перед нею дві стежки: продовжити родинну вчительську традицію чи обрати «фах» вільного творця – журналіста, публіциста, поетки, новелістки. Вона вибрала другий варіант.

 Ще проживаючи і працюючи на терені Вінниччини, Таїсія проявила себе в неустанних новаторських пошуках на терені красного письменства. Перемагала у Всеукраїнському  фестивалі патріотичної прози «Сурма звитяги»,  не раз публікувалася в міжнародних журналі «Склянка часу» та альманасі «Слов’янське небо», знаних журналах та альманахах «Дніпро», «Стожари Поділля», «Нова неділя», «З-на Бугу і Дністра», прийшла до читача першими книгами «Доторкнутися до неба», «Якби…», «У пошуках щастя». Цікаво, що авторка любить експериментувати, пробувати себе в різних жанрах – від поезії до психологічної новели, ессе. Не цурається вона і журналістики, маючи Міжнародну професійну картку журналіста, співробітчинає з інтернетплатформами геополітичного спрямування: Німеччина-Україна.

  Про свою прозу Таїсія каже так: «Я прагну передати жіночу душу – слабку і сильну водночас, ніжну, граційну, загадкову, непередбачувану і самотню. На мою думку, чоловіче і жіноче сприйняття світу зовсім різне. Боляче, коли жінку не підтримують, у чомусь засуджують, не розуміють. А Вона, жінка, настільки мудра,що уміє все прощати, забувати і горнути до свого великого теплого серця всіх і весь світ. І ніхто не знає, а, можливо, і не хоче знати, як її болить». У цих словах бачиться вичерпне мотто, девіз письменниці, якому вона залишається вірною від твору до твору.

  От і «Час сонця»! Було б поверхово назвати цю книгу, цей букет внутрішньо пов’язаних між собою новел «жіночою прозою», яка буйно розквітає  в літературі ХХІ століття. Таїсина проза в однаковій мірі зачіпає і чоловіків, бо саме їхні вчинки, поведінка, часто-густо не так позиція, як егоїстична поза, створюють драматичні і конфліктні ситуації, в які потрапляють  героїні книги. Свого часу Таїсія опублікувала досить сміливі і проникливі «Есеї однієї жінки», які привернули до себе пильну читацьку увагу. Як тепер мені бачиться, той цикл був наче проектом,випробувальним майданчиком сьогоднішньої роботи - книги «Час сонця». І будуючи структуру  нової книги, молода письменниця не втримується від чергового експерименту: вив’язування оригінального смислового мережива, яке має своє художнє надзавдання для читача: спробувати уявити все, що з нами (і з героями книги) відбувається, в системі кольороподілу. Саме тому й читаємо у змісті книги в назвах новел  від першої «Дощ» до наступних – «Червоний», «Помаранчевий», «Жовтий», «Зелений», «Блакитний», «Синій», «Фіолетовий», аж тоді настає фінальна новела «Час сонця». Замкнене коло, райдуга, стежка до Сонця, до радості! Всі новели книги (і «дощова», і «сонячна»)  «кольорові» з перших речень, кожним черговим кольором окреслюється предмет, пейзаж, споглядання, настрій. І зрештою, з подивом бачиш, що перед тобою зображуване життя розкривається як один безперервний спектр.

 І далебі, це не гра у формальне. Щойно я прочитав повість популярної молодої польської письменниці Мануели Гретковської «Метафізичне кабаре», в якій крім примхливої суміші буденного, містики, філософії, еротики, присутня ще й одна особливість: якщо в попередньому розділі згадується якесь словопоняття, явище, вислів, то з нього, з навернення до нього починається розділ наступний. Такий собі начебто довільний ланцюжок, але ж як він зцементовує сюжет! І знайомлячись з «Часом сонця» Таїсії Елленбергер я побачив ту ж закономірність, таку ж спробу європейського, модерного, новаторського підходу до зображення дійсності в одному замкнутому циклі. Так і хочеться обіграти тут назву нобелівського шедевру – «Гру в бісер» Германа Гессе.

 Життєва одісея нашої талановитої землячки з Юхимівки прибила її до берегів німецького Франкфурта на Майні, де вона наче вдруге творчо народилася. Окрім постійної напруженої і все вдатнішої літературної праці, Таїсія займається малярством, журналістикою, успішно вивчає німецьку мову, працює, як вчителька, в українському класі для дітей-переселенців з України, який місцева німецька влада відкрила в одній зі шкіл. А ще підтримує не лише морально, але й матеріально наші, тут, в Україні, міжнародні літературні проекти, допомагає нам будувати мости у Європу. Щоб усім нам невідворотно настав свій Час Сонця.

Михайло Каменюк, письменник і видавець, заслужений працівник культури України

Коментарі