27 березня – Міжнародний день театру.

Автор: дата:
  27 березня – Міжнародний день театру.      Серед цікавих дат березня бібліотекарі надають особливого значення міжнародному дню театра .       27 березня відзначають своє професійне свято всі працівники театру, а разом з ними мільйони небайдужих глядачів. День театру щорічно відзначають в усьому світі з 1961 року після відповідного рішення на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО.      До цього свята бібліотекарі філії №6 та №17 Леонід Борозєнцев та Анастасія Дворницька на базі філії №17 підготували книжкову виставку, розглядаючи яку, читачі можуть дізнатися про українській театр, його видатні постаті та театри Вінниці.      Традиційно цей день проходить під девізом «Театри як засіб взаєморозуміння та зміцнення миру між народами».      День театру — це свято всіх працівників театру, а не тільки акторів. Тут немає другорядних професій, тому цей день відзначають також режисери-постановники, продюсери, звукоінженери, сценаристи, світлотехніки, гардеробники та білет
0

Вінницька звукова книга. Михайло КАМЕНЮК

Автор: дата:


  Інтимна лірика – це та царина, яку упродовж багатьох років розробляє вінницький поет Михайло Каменюк. Цей часовий відрізок його творчого життя і напрямку роботи обмежують поки що дві знакові книги: перша – «Птах безодні. 100 поезій про кохання» і не зовсім ще давня – «Пісні ніжного волоцюги». Першу високо оцінив в листі до Каменюка один з його обраних у житті вчителів, новаторський поет-шістдесятник Микола Вінграновський.

  «Танцівницю і Поета» Каменюк задумав і здійснив давно. Записана в авторському виконанні на всеукраїнському радіоканалі «Культура», вона протрималася в програмах каналу понад 5 років, оскільки мала щирий відгук слухачів. Про її задум Михайло Каменюк каже так:
«Я надумав цю річ того ж таки дня, коли побачив на сцені клубу Національної податкової академії в Ірпені, де працював начальником інформаційно-видавничого центру, геніальну пару естрадних танцюристів, студентів академії. Кожен їх виступ буквально приголомшував глядачів, був окремою пронизливою новелою про красу почуттів – божественна пластика, вміння передати образ, одухотвореність. Вони вже мали найвищі нагороди, що в цьому жанрі прирівнюються до спортивних. І так мені захотілося, щоб саме для них написати сценарій драматичної новели поетичним словом, щоб у цьому творі відбувся синтез, поєднання пластики людського тіла, музики, світла і, звичайно, високого слова, думки, одягнутої у слово. На жаль, з черговою зміною президента України тодішню академію розгромили і було успішно поховано зі всіма іншими і мій задум. Але я все ще вірю, що він таки буде колись втілений на сцені. Бо ж йдеться про вічний сюжет: драму, яка чатує майже на кожну любов, хоч переживають люди її кожен по-своєму». 

Коментарі

Дописати коментар