Ірина Зелененька - письменниця, літературознавиця, членкиня Національної спілки письменників України; кандидат філологічних наук, викладає у Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського.
Авторка п’яти книг лірики: «Я тим нічого не вигадую», «Уявіть собі музику», «Відкриття модрин», «Трохи поля на щастя», «Васи́льки». Твори вміщені в багатьох альманахах і антологіях в Україні та за її межами, зокрема, у таких виданнях: «17 вересня», «Золота пектораль», «Стоголоссі» («Сто поетів Вінниччини за сто років»), «Ми в дорогу вийшли на світанні», «Презентація орлиного польоту», «День весни», «Експрес „МОЛОДІСТЬ“, „Вінницький край“, „Форма(р)т“, "Антологія сучасної української літератури. Армія. Мова. література. Віра", «Вулицями Вінниці», "Краснослов", «Поділля неподільне», «Вінниця в мистецтві художнього слова», «Буг то є Бог» та ін.
Авторка літературознавчих розвідок про творчість дисидента Тараса Мельничука, а також Василя Стуса, Ігоря Калинця, Станіслава Чернілевського, Ліни Костенко, Євгена Гуцала, поетів „київської школи“, про поезію останньої третини XX століття - першої третини ХХІ ст. в Україні й не лише; авторка літературно-критичних статей про творчість подолян Петра Перебийноса, Михайла Стрельбицького, Василя Кобця, Михайла Каменюка, Анатолія Подолинного, Михайла Каменюка, Віктора Мельника, Тетяни Яковенко, Валентини Сторожук, Сергія Пантюка, Катерини Калитко, Сергія Татчина, Катерини Девдери, Руслани Мельничук, Юрія Сегеди, Валентини Гальянової, Василя Пастушини, Сергія Шкабари, Віктора Крупки, Вадима Василенка, Сергія Гули та ін. Авторка розвідок про історичну та воєнну прозу й поезію Василя Барки, Уласа Самчука, Юрія Мушкетика, Михайла Стельмаха, Василя Шкляра, Володимира Лиса, Андрія Кокотюхи, Бориса Гуменюка, Андрія Стебелєва, Влада Сорда, Олеся Сеніва, Олександра Стусенка та ін. Авторка першої в Україні літературознавчої монографії за творчістю поета-дисидента Тараса Мельничука, лавреата Шевченківської премії („Чиї це ілюзії стенають плечима, якого народу?“: Тарас Мельничук і літературний процес 60-90-х років XX століття в Україні» (2008). Авторка перших в Україні посібників-хрестоматій про сучасну літературну генерацію, котра генетично пов'язана з Поділлям - "Інверсія серця: із покоління двотисячників" (2016), "Подільські божичі" (2019). За "Подільській божичі" отримала Всеукраїнську премію ім. М. Коцюбинського (2019). За наукові досягнення до роковин Василя Стуса отримала Премію ім. Андрія М'ястківського (2019). Авторка післямови та редакторка розділу ювілейного хрестоматійно-антологічного видання Вінницької організації НСПУ "Краснослов" (2020). Разом із доц. Аллою Віннічук співавторка післямови в літературно-мистецькому альбомі «Вінниця в мистецтві художнього слова» (2021).
Дипломантка «Гранослова», лавреатка «Подільської пекторалі», співкерівниця нарад творчої молоді на Поділлі, керівниця літературно-мистецької студії та формації «Інверсія серця», член журі регіональних, всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких конкурсів і фестивалів ("Гранослов", "Житомир-Тен", "Підкова Пегаса", «Малахітовий носоріг»); учасниця всеукраїнських та міжнародних літературно-мистецьких свят і фестин: «Гранослов запалює зірки», «Умань фесту», «Сили вітру», Кіплінґ фесту, «Лісової пісні», «Русалки Дністрової», «Покрови», «Барських читань»; голова оргкомітету Всеукраїнської наукової конференції «Мова твору в контексті проблем вивчення художньої літератури». Член редакційних колегій наукових збірників і літературно-мистецьких альманахів. Пише музику, займається книжковою графікою, волонтерством. Проілюструвала власні книги, а також збірку лірики Оксани Танасогло «Несказане Євою».
СТОЛЬНА ВІННИЦЯ
Nie ma wolnej Polski bez niepodległej Ukrainy
(Juzef Piłsudski)
Ти сядеш у цей трамвайчик –
навколо віхола й Вінниця
або весна й тюльпанчики…
або літо тисяча дев’ятсот тринадцятого,
маршрут «Вокзал – Жіноча гімназія»…
Може, вересень Коцюбинського
в його сірокоронній агаві…
Яким ти трамвайчиком їдеш?
Німецьким?
Чеським?
Швейцарським?
Але… не важливо.
Губи мої згадаєш?
Мовби Vergino Rubino Marsala
з колекцій Марії Щербатової…
П’янієш, вестерн по-вінницьки переглядаючи;
десь на вокзалі
знову Пілсудський з Петлюрою радяться,
а біля Вежі, зранена,
б’ється хоробро Третя Залізна Дивізія.
З нею сотник Семен Якерсон…
Сонм урізаю на «чотирикутнику смерті».
Про Вільгельма фон Габсбурга,
себто про Василя Вишиваного,
Червоного Принца,
говоримо…
Я у трамвайчику поряд,
я… Вінниця…
У грудні серед вісімнадцятого
чи з лютого в березень їдеш
у тисяча дев’ятсот дев’ятнадцятому,
або ж у травні двадцятого –
тричі
ти
у столиці
країни…
Легко розлунює тут українська,
польська, німецька, російська та ідиш…
Ти сядеш у цей трамвайчик –
навколо віхола й Вінниця
або весна й тюльпанчики…
Коментарі
Дописати коментар