Микола Петрович Трублаїні
(справжнє прізвище – Трублаєвський)
Псевдонім Трублаїні з'явився після того, як в 1927 до Харкова приїхала делегація робітників із Італії. Супроводжувати делегацію доручили Миколі Петровичу. Італійці швидко потоваришували з молодим журналістом, а важке і довге для вимови прізвище Трублаєвський. Вони замінили на італійський манер - "Трублаїні".
Народився 25 квітня 1907 року в селі Вільшанка, нині Крижопільського району Вінницької області. Батько його був лісорубом, а мати вчителькою. Виховувала маленького Миколу бабуся, Любов Устимівна. Хлопець навчився читати в п'ятирічному віці.
У 1915 році Трублаїні пішов до Немирівської гімназії. Навчання він не закінчив — у п’ятому класі втік на фронт. До фронту Микола не потрапив — впав з вагону поїзда і покалічив ноги. Після одужання повернувся до рідного села, де організовує хату-читальню, керує сільською самодіяльністю, а в шістнадцять років став завідувачем сільського будівництва.
У вінницьких газетах (зокрема «Вісті ВУЦВК») почали з’являтися його дописи і кореспонденції про життя на селі. У 1925 році редакція газети «Червоний шлях» посилає М. Трублаїні на навчання на Всеукраїнські курси журналістики у Харкові. По закінченні курсів він працює в редакції харківської газети «Вісті». Коли Микола Трублаєвський переїхав до Вінниці, «Червоний шлях» доручив йому роботу з сільськими кореспондентами.
Узимку 1927 року Трублаїні, як кореспондент «Вістей», вирушає на Далекий Схід, де проводить 2 місяці. Його кореспонденції «Листи з далекої подорожі», «Великим Сибірським шляхом» публікуються в газеті під псевдонімом Гнат Завірюха.
В 1930 році Трублаїні вирушає в експедицію в Арктику, на острів Врангеля на криголамі «Ф. Літке». Оскільки місце журналіста в експедиції було вже зайняте, письменник опановує професії кочегара, механіка, вантажника і влаштовується на судно котельним днювальним. За участь у цьому рейсі М.Трублаїні нагороджено медаллю. Враження від подорожі лягли в основу книг «До Арктики через тропіки», «Людина поспішає на поміч», „«Ф.Літке» — переможець криги“. Згодом, в 1932 р., письменник знову відвідав Арктику як учасник експедиції на криголамах «Сибіряков» і «Русанов». Недивно, що люди Півночі, їхнє життя є темою багатьох книг Трублаїні, зокрема першого його великого твору — повісті «Лахтак».
Із перших днів війни Трублаїні прагнув потрапити на фронт і нарешті 20 вересня 1941 року отримав дозвіл поїхати на передову в якості військового кореспондента. Через два тижні він уже був у дивізії, яка вела бої в Північному Криму. Під час однієї з атак німецької авіації письменник отримав важке поранення і наступного дня помер у санітарному поїзді.
Ім’ям М. Трублаїні названо українську літературну премію за твори для дітей і юнацтва.
У 2013 р. в м. Немирові, при Немирівському ліцеї № 2 відкрито музей Миколи Трублаїні. Приміщення музею оформлено з використанням морської тематики. Погруддя письменника для музею виконав вінницький скульптор А. А. Борачук. Зібрані в музеї книги, які в різні роки побачили світ завдяки таланту Миколи Трублаїні, розміщені на оригінальному стенді у вигляді корабельного штурвалу.
"В нього було одне велике щастя: він був романтиком, співцем простих людей, суворих і прекрасних країв... Микола шукав у житті таких вражень і тих тем, де найбільше проявляється людська доблесть... Тим-то його так любить молодь і так захоплено читає"
Терень Масенко
Творчість Трублаїні — це ціла епоха в літературі для дітей. Майже всі персонажі творів письменника виписані з натури. Багато героїв оповідань та повістей письменника — підлітки. Але у Миколи Петровича є багато оповідань для дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку, таких, як «Крила рожевої чайки», «Мандри Закомарика», «Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку» тощо.
Його твори є значним внеском у скарбницю української дитячої літератури. Повісті та оповідання письменника овіяні романтикою і поезією, вірою у перемогу, у досягнення мети. Герої творів письменника — звичайні люди, веселі, віддані своїй справі і рідному народові, сердечні до товаришів, відважні і дужі.
Багато книг Трублаїні описують життя на Півночі, зокрема перша його повість «Лахтак». У книжках про Північ правдиво змальовано побут та звичаї корінних північних народів: чукчів, ескімосів, якутів.
Твори Трублаїні широко відомі в Україні та за її межами: пригодницькі повісті «Мандрівники», науково-фантастичний роман «Глибинний шлях», великою популярністю у юних читачів користується пригодницька повість "Шхуна "Колумб".
Твори
«Вовки женуться за оленями», збірка
«Оповідання боцмана», збірка
«Берег невідомого острова», збірка
«Хатина на кризі», збірка
«З півночі мчав ураган», збірка
«Лахтак», повість (1935)
«Мандрівники», повість (1938)
„Шхуна «Колумб»“, повість (1940)
«Орлині гнізда», повість (незаверш., 1941)
«Глибинний шлях», науково-фантастичний роман
«Твори у 4-х томах», зібрання (1955–1956)
«Мандри Закомарика», збірка (1957)
«Оповідання про далеку Північ», збірка (1959)
«Про дівчинку Наталочку та сріблясту рибку», казка (1962)
«Волохан», збірка (1965)
«Крила рожевої чайки», збірка (1972)
«Пустуни на пароплаві», збірка (1979)
Оповідання
Сорочка капітана Хозе Індалего
Лоцман
Життя за Батьківщину (1941)
Коментарі
Дописати коментар