27 березня – Міжнародний день театру.

Автор: дата:
  27 березня – Міжнародний день театру.      Серед цікавих дат березня бібліотекарі надають особливого значення міжнародному дню театра .       27 березня відзначають своє професійне свято всі працівники театру, а разом з ними мільйони небайдужих глядачів. День театру щорічно відзначають в усьому світі з 1961 року після відповідного рішення на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО.      До цього свята бібліотекарі філії №6 та №17 Леонід Борозєнцев та Анастасія Дворницька на базі філії №17 підготували книжкову виставку, розглядаючи яку, читачі можуть дізнатися про українській театр, його видатні постаті та театри Вінниці.      Традиційно цей день проходить під девізом «Театри як засіб взаєморозуміння та зміцнення миру між народами».      День театру — це свято всіх працівників театру, а не тільки акторів. Тут немає другорядних професій, тому цей день відзначають також режисери-постановники, продюсери, звукоінженери, сценаристи, світлотехніки, гардеробники та білет
0

#Слово_це_також_зброя: Олександр Ірванець

Автор: дата:

Сьогодні в рубриці «Слово – це також зброя» лунатиме поезія «З міста, що ракетами розтрощене», яка вразила правдивістю нашого сьогодення п'ятнадцятирічну Дар'ю Кучеряву.
«Я ніколи не прощу Росію» (Олександр Ірванець)
Рівненський поет Олександр Ірванець написав вірш у суботу, 5 березня. На  фейсбук-сторінці вірш свого товариша опублікував директор видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га" Іван Малкович. 

"Мій давній друг Сашко Ірванець залишився у розбомбленому Ірпені. Вчора говорили по телефону. Нині він "поза зоною доступності". Сьогодні ж він написав блискучого вірша, але фейсбук його заблокував"– написав Малкович. Протягом останніх днів місто Ірпінь залишається одним з "найгарячіших" напрямків, де постійно тривають бої з ворожими силами.


 З міста, що ракетами розтрощене

З міста, що ракетами розтрощене,
До усього світу прокричу:
Цього року у Неділю Прощену
Я, здається, не усіх прощу!

Світе-світе, гарно ж ти нас кинув!
Та у пеклі цих страждань-терпінь
Все ж стоїть золотоверхий Київ,
Буча, і Гостомель, і Ірпінь.

Ми усе здолаємо і вистоїм!
Потім ще і рештки приберем
Тих усіх, котрі були тут прислані
Вузькооким лисим упирем.

З вами й я і вистою, й вцілію,
Як у землю рідну міцно впрусь.
Я ніколи не прощу Росію.
...Чом відводиш очі, Білорусь?

Коментарі

Дописати коментар